У бізнесі як у спорті: ставиш мету і досягаєшь її
Все почалося з мрії про кросівки
Озираючись на прожите, дивуюся, як на перший погляд незначні дрібниці можуть вплинути на твою долю. Ще з другого класу я став активно займатися ковзанярським спортом. І знаєте, що зумовило мій вибір? Абсолютно прагматична, «шкурна» мета – кросівки! Білі з синіми смужками, красиві і модні. Мій брат, а він старший за мене на шість років, з дитинства катався на ковзанах, і коли він став учнем спортивної школи, йому видали такі кросівки. За радянських часів це був вищий шик, адже в спортивних магазинах тоді можна було купити тільки сірі, потворні і незручні кеди. Мрія про кросівки «як у брата» і підштовхнула мене до того, щоб піти по його стопах. О, це був потужний стимул! Я записався в секцію, почав активно тренуватися і буквально через рік виграв перші змагання, вони називалися «Лід надії нашої». У місцевій газеті надрукували інтерв’ю зі мною, мою медаль повісили на загальний огляд в школі – і цей перший у моєму житті серйозний успіх у житті надихнув мене на подальші спортивні звершення.
Згодом я став членом збірної команди України з ковзанярського спорту, рекордсменом країни, неодноразово отримував призи національних чемпіонатів і кубків, виграв один міжнародний турнір. Але, крім всіх нагород і титулів, спорту я зобов’язаний своїм стрижнем. Тренуючись і беручи участь у змаганнях, я не просто удосконалював своє тіло – я вчився ставити перед собою цілі і досягати їх. Спорт виробив в мені вміння чітко планувати свій розклад і стримуватися від спокус, які підстерігають на кожному кроці. І ці якості мені стали в нагоді в майбутньому, коли я присвятив себе бізнесу.
Якщо хочете щось змінити – починайте з себе
У 1998 році, закінчивши вуз і отримавши диплом тренера-викладача, я став перед вибором: чим займатися далі? На дворі був пост-перебудовний час, у спорті панував божевільний розвал, багато спортивних споруд перестали існувати або перебували у вкрай занедбаному стані. Мені хотілося якось змінити цю ситуацію, принести користь суспільству. Я тоді (втім, як і зараз) був переконаний в тому, що здоров’я нації – запорука успіху всієї країни. І я прийшов до директора Льодового стадіону з пропозицією: давайте відкриємо госпрозрахунковий тренажерний зал. Ідею мою він схвалив, але відразу ж заявив, що коштів на таке починання виділити не зможе. «Грошей мені ніяких не треба, головне – не заважайте, дайте можливість показати, на що я здатний», – відповів я. Це був перший мій бізнес-проект, зал успішно функціонував, я ж, паралельно з цим, став працювати тренером у спортивній школі. Потім перейшов у комерційну структуру – влаштувався інструктором в один з перших київських фітнес-клубів, де пропрацював близько семи років.
Але однієї лише тренерською діяльністю я не обмежувався, усвідомлюючи, що потрібно рухатися далі. Я діяв за принципом «Якщо хочеш щось змінити – почни з себе». На той момент у мене вже була педагогічна освіта, я отримав ще й економічну освіту, заочно закінчивши Академію зовнішньої торгівлі. Але головне, за моєю спиною був чималий досвід: я розумів, як це – відкривати фітнес-клуби, яка повинна бути рентабельність, знав всі нюанси цього бізнесу. І водночас з роботою інструктором став займатися консалтинговими послугами, допомагаючи розвивати фітнес-індустрію в різних містах.
Не бійтеся робити щось нове і приймати виклики
Але ситуація благополучно вирішилася: до мене звернулися люди, які збиралися відкривати льодовий каток і тенісні корти в Києві, і разом з ними я почав працювати над створенням в Оболонському районі спортивно-оздоровчого комплексу ТОВ «Дивосвіт-плюс».
Затівати такий проект було досить складно. На той момент я прекрасно розумів, як організувати управлінську структуру комплексу, як створювати його цінову політику, але будівництво було зовсім новим для мене справою. Пам’ятаю, хтось мені сказав тоді: у тебе нічого не вийде. Це був виклик, і я його прийняв. А коли став будувати, зрозумів: не святі горщики ліплять. І незабаром спортивно-оздоровчий комплекс відчинив свої двері для відвідувачів.
Пройшов якийсь час, і хотілося вже не тільки заробляти, але і робити ще щось корисне. І тоді ми вирішили влаштовувати в нашому комплексі «Льодові візерунки» – організовувати безкоштовні відвідування для дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей. У перший рік нас на ковзанці відвідало більше десяти тисяч таких дітей. Коли бачиш, як вони граються на льоду, як сяють рум’янцем їх веселі, щасливі обличчя – розумієш, що твої труди не марні. Адже ставити за мету гроші і тільки гроші – це безперспективно. Потрібно займатися тим, що приносить тобі не тільки прибуток, але і моральне задоволення.
Про конкурс «Молодий підприємець»
У 2009 році до мене звернулися з міської адміністрації, запропонували брати участь в конкурсі «Молодий підприємець», і я переміг у номінації «Бізнес-початок». У наступному році я також взяв участь у цьому конкурсі. Чесно кажучи, побоювався брати участь у ньому вдруге поспіль: адже, як і будь-який спортсмен, знаю, що якщо одного разу взяв планку, опускати її не можна. Але і в 2010-му я знову отримав нагороду, в номінації «Малий бізнес». Не знаю як інші конкурси, але цей був чесним і непідкупним, і дуже порадувало, що міська влада приділяє увагу розвитку підприємницької діяльності в столиці.
Формула успіху
Кращі ідеї приходять в голову тоді, коли ти покидаєш зону комфорту. В екстремальних ситуаціях, коли йде боротьба за виживання, завжди народжуються найцінніші думки. Наведу одну простеньку аналогію зі свого дитинства. Один мій друг-однолітка не вмів лазити по деревах. Але одного разу його сильно налякала велика собака – і він одразу ж видерся на практично гладке, без гілок, дерево. Так і в бізнесі: ідеї народжуються, коли є якась проблема. Важливо тільки розуміти, що з будь-якого глухого кута можна знайти вихід, і ніколи не панікувати. Ні за яких обставин! Знаєте, чим відрізняється банкрут від жебрака? І в того, і в іншого на рахунку нуль. Але жебрак ніколи не додумається, як заробити. А банкрут – він знає механізми, знає систему. І якщо він не зламається психологічно, якщо у нього є енергія – він завжди знайде можливість налагодити свої справи і знову домогтися успіху.
Сергій Тимофєєв рекомендує
Головне – нічого не бійтеся. Не бійтеся програшу. Не бійтеся, що скажуть або подумають інші люди. Просто вірте в успіх своєї справи і починайте щось робити, адже активність породжує результат. І по закінченні, через якийсь час, ви побачите, чого добилися. Про це дуже добре написав Паоло Коельо в книзі «Алхімік». Прочитайте її, і ви зрозумієте: важливо не тільки мріяти, але й не боятися здійснити мрію.